У Вас отключён javascript.
В данном режиме, отображение ресурса
браузером не поддерживается

Тематический форум ВМЕСТЕ

Объявление

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Тематический форум ВМЕСТЕ » foreign fludilka » Українська


Українська

Сообщений 461 страница 480 из 483

461

GrandV|0011/7a/32/1684-1516132456.jpg написал(а):

Життя цікава річ)   шукаючи "жертву" для себе, головне  не стати  жертвою. Успіхів у пошуках
Шукаючи жертву для себе, я апріорі готова до того, що стану жертвою сама. Можливо цього і бажаю?!)
Ні, стій, не відпущу!

Бо я велично

До ніг тобі і серце опущу...

І знов заклично

Пошлю я слово...

Хочу... безкоштовно...

Упасти в марево долонь

Вогнем жертовним...

І.Лівобережна

0

462

+2

463

0

464

GrandV|0011/7a/32/1684-1516132456.jpg написал(а):

Винник зараз в моді серед жінок, він вже і тут)

0

465

Впало  сонце  в  вечірню  куряву.
Тиша  виповзла  за  село.
Нашорошилось  небо  буряно
І  погрозами  загуло.

Ніч  підходила  з  гуркотінням,
Ніч  несла  божевілля  й  жах,
Плазувала  повторними  тінями
У  нервово  пружих  кущах.

Ніч  кричала  мені,  розтерзана,
Оперезана  громом  навхрест.
І  у  зойках  її  березових
Закипівся  гучний  протест.

Хмари  дибились  волохато,
Місяць  в  небі  петляв,  мов  кіт,
Вихор  всівся  на  сіру  хату
І  закручував  стріху  в  зеніт.

...Та  встає  перлямутровий  ранок
Крізь  холодний  і  злобний  рев,
І  проміння  зализує  рани
З  закатованих  ніччю  дерев.

Безпорадні  агонії  злости,
Злість  гармонії  не  порве!
Сонце  ходить  до  нас  не  в  гості  -
Сонце  з  нами  живе!

Вирина  воно  ранками  з  куряви,
На  потрав'я  витрушує  пил,
І  пливе,  й  ховрахів  обурює,
Повне  ніжности  й  повне  сил.

Василь Симоненко

+1

466

0

467

0

468

Ніч повісила жовтий ліхтар над полями.
Зорі, ніби сніжинки, косо падають вниз.
Осявають лице, шарудять у нас під ногами
і пропалюють в полі сніговицею витканий плис.
Ти не знаєш, чому
так зробилося гарно відразу?
Вчора так не було...
І ніколи так не було...
Просто, може, тому, що сьогодні ми
вперше разом бачим сніг і зірки, що горять
у землі над чолом.

Ліна Костенко.

0

469

http://sa.uploads.ru/t/2uzWa.jpg
http://s4.uploads.ru/t/no1ix.jpg

+1

470

http://s4.uploads.ru/XLnd2.jpg

+4

471

Про силу слова
Страшні слова, коли вони мовчать
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

+1

472

Чому так часто у житті буває,
Що зовсім ти нічого вдіяти не можеш.
Чому життя свої шляхи будує
Лиш так, щоб було так безмежно перепон
І так стається, що не в силах їх здолати.   

Чому лише тоді у серці вир палає
Коли не зможеш загасити ти вогню
Чому завжди безвихідь серце крає
Думки як річка плинуть і бурлять
А ти пливеш у ній не маючи спокою.

Отредактировано Nat Ёжик (22.05.18 14:43:41)

+2

473

+1

474

KS
Спасибо. Красиво и приятно и с особым смыслом

+1

475

То ж не була вузесенька стежина.
Там цілі юрми сунули туди.
І плакала Марія Магдалина,
що не подав ніхто йому води.

Спішили верхи. Їхали возами.
пофигід розтягся на дванадцять верст.
І Божа Мати плакала сльозами —
та поможіть нести ж йому той хрест!

Чи ви не люди?! Що за чудасія,
дають старцям, підсаджують калік,
а тут же йде, ну, добре, не Месія,—
людина просто, просто чоловік!

Юрма гуде і кожен пнеться ближче.
Хтось навіть підбадьорює: терпи,
вже он Голгофа, он Череповище! —
хрущали під ногами черепи.

Сказати б, зброя, це хіба єдине?
Так що б зробили стражники юрбі?
А в юрмах тих малесенька людина
тягла хреста важкого на собі.

І хоч би хто! Кому було до того?
Всі поспішали місце захопить.
Воно ж видніше з пагорба крутого,
як він конає, як він хоче пить.

І він упав. І руки аж посиніли.
Тоді знайшовся добрий чоловік:
наморений ідучий з поля Симон,
що йшов додому в протилежний бік

Коли ж звершилась вся ця чорна справа ,
і люди вже розходилися ті,—
от парадокс: заплакав лиш Варава,
розбійник, не розп'ятий на хресті.

Чи пожалів, чи вдячен був Пілату,
чи втямив, темний, раптом щось нове:
що Божий Син таки іде на страту,
а він, розбійник,— він таки живе.

  Ліна Костенко "Шлях на Голгофу".

+2

476

Ні хмаринки над світом. І кажуть: так довго ще буде.
Вся вода у ріці, а від неба - ні краплі, ні духу.
У великому місті, буває, трапляються люди,
Незважаючи, навіть, на цю ранньолітню посуху.
Між землею і небом - до білого спечене коло,
У гарячому місті нестерпно з палючих експресій.
Між тобою і мною витке переплетення колій
І до міста на двох - ні одного квитка на експреси.
Спека надто жалюча, фарбована в жовте і біле.
Вся вода у ріці та - словами з пустого в порожнє.
У великому місті трапляються люди, що гріють.
Це далеко не зайве, якщо ти у нім подорожній.
У великому місті, де спека випалює в корінь
Кожне слово, не вкрите брилем префіксальним,
Я кохаю тебе! Так високо, всевишньо, прозоро,
Надто гаряче й, певно що, ортодоксально.
А до міста на двох іще колії, графіки, рейси
І розбурхані сни, і зварйовані начисто дні.
Я кохаю тебе! І щомить аритмійним експресом
Пориваюся серцем.
Наснись, якщо можеш, мені...

(С) Дзвінка Торохтушко

+2

477

+1

478

+2

479

Любов Якимчук
 
бути ґеєм
 
коли ти крутишся на кухні та щось говориш
готуєш, здається, м'ясо в соусі соєвому
з помідорними скибочками та чебрецем
щось кроїш, кришиш, посипаєш борошном
і раптом міцно мене обіймеш лівою рукою
а під моєю долонею—лопатка твоя кістлява
виривається, як впіймана сойка
тихцем
 
тоді я дивлюсь на голену твою потилицю
на шию твою довгу-довгу
на різкі ключиці
як у розп’ятого Бога
на посмішковідвідні вилиці
на стрункі твої ноги
(знаю, що волохаті під джинсами)
дивлюсь, запиваю водою
та наважуюся сказати:
—якби я була хлопцем
то була б тобою
 
а ти дивишся на мене примружено
зіниці твої вужчають
та я стою зруйнована, як Помпея
ти ж раптом відводиш посмішку від губ
і кажеш:
—якби ти була хлопцем
я би був ґеєм
 
а я кладу тобі руку на плече,
дивлюся в твої очі кілька секунд та зауважую:
—якби я була хлопцем,
то і я ґеєм була б, любий мій

+2

480

Дякую Gray.  Чомусь згадалось, як сьогодні в Киеві проходив марш рівності, і нічого що для охорони задіяли  велику кількість поліції , те ,що у молоді є можливість не мовчати,  можливість говорити про такіж самі цінності  як у всіх, свобода , кохання, гідність дійсно велика справа.
Трішки заздрю таким молодим і вільним)
http://s7.uploads.ru/t/jqawI.jpg
http://s7.uploads.ru/t/T9tkW.jpg
http://s3.uploads.ru/t/7dTr2.jpg

0


Вы здесь » Тематический форум ВМЕСТЕ » foreign fludilka » Українська